top

МАГ/The International Association for the Humanities     ЖУРНАЛ МЕЖДУНАРОДНОЙ АССОЦИАЦИИ ГУМАНИТАРИЕВ | Volume 5, Issue 1 (34), 2016.

Новая книга по устной истории — Суспільні злами і поворотні моменти: макроподії крізь призму автобіографічної розповіді

Twitter ButtonGoogle+ ButtonFacebook Button

grinchenkoЗавантажити книгу.

Міжнародну наукову конференцію “Суспільні злами і поворотні моменти: макроподії крізь призму автобіографічної розповіді”, за результатами роботи якої з’явився однойменний збірник доповідей, можна назвати ювілейною – вона була проведена саме за 20 років після першої на вітчизняних теренах фахової зустрічі усних істориків “Методологія і методи усної історії — історії життя в соціологічних дослідженнях”, що відбулася у вересні 1994 р. у Львові. На цій першій конференції, у якій узяли участь широко відомі фахівці зі світовим визнанням, вітчизняних проектів було представлено мало, адже напрям був новим і потребував певного часу для опанування. Але, як влучно вказала Оксана Кісь, “наступні 20 років показали, що українці швидко вчаться і здатні ефективно і творчо застосовувати напрацьовані колегами теоретичні знання і практичні методики усної історії для вивчення українського минулого”[1].

Насправді, досвід цих років не залишає сумнівів у тому, що усна історія в Україні відбулася у всіх значеннях – від інституціоналізації та стійкого до неї академічного інтересу та визнання до помітного внеску в українську новітню історіографію[2]. Про зрілість напряму свідчать і обговорювані на конференції 2014 року питання: “Що відбувається з “великою історією” та історичними макроподіями, проведеними через оптику індивідуального людського досвіду? Навіщо аналізувати приватну автобіографію людини і яке місце відвести офіційному історичному наративу в цьому аналізі? Як запобігти шаблонності індивідуальних досвідів свідків історії і як уникнути дослідницьких кліше? Про що більше свідчать спогади – про минуле чи може,вони є лише конструктом тієї сучасності, в якій проговорюються?”[3] та багато інших.

Зрештою, цю конференцію також можна вважати такою, що відкриває новий етап у розвитку усної історії в Україні. Це етап затребуваності методу та пошуку його адекватного застосування у вивченні зовсім нещодавнього минулого та подій, що ще тривають і продовжують змінювати країну і впливати на людські життя. Це етап поєднання професійної усноісторичної практики та широкої громадської ініціативи у збиранні та збереженні свідчень про ці події. І, безсумнівно, це етап нових рефлексій щодо особливостей вивчення поворотних моментів та історичних зламів “ззовні” та “зсередини”, дискусій щодо місця і задач дослідника в цьому процесі, пошуку та обрання аналітичного інструментарію для роботи з джерелами, отриманими методом усної історії, та способів представлення результатів усноісторичних проектів про нещодавні знакові та дуже складні події у публічному просторі.

Конференцію було організовано і проведено 25–26 вересня 2014 року у Львовіспільними зусиллями Української асоціації усної історії та Інституту історії церкви Українського Католицького Університету. Як зазначено у вступі до збірника, своє головне завдання організатори конференції вбачали в “осмисленні особливостей відтворення історичних переломних епох та революційних змін в усних історіях самих учасників цих процесів: лідерів та «простих громадян», героїв та спостерігачів, активних і байдужих, тих, хто брав у доленосних подіях безпосередню участь, та тих, хто за різних обставин долучався до них «дистанційно». Адже для дослідників, які використовують у своїй роботі методику усної історії, безпосереднє переживання змін, що тривають у країні, змусило по-новому подивитися як на постановку питань усноісторичних досліджень, так і на застосовувані в цих дослідженнях методологічні та етичні настанови. У тому числі – на стосунки між оповідачем та інтерв’юером та конфігурацію безпосередньої бесіди, на вплив особистих переконань і досвіду вченого на його подальші інтерпретації та аналіз зібраного матеріалу тощо. Нас спонукала цікавість до фахового обговорення питань, чи змушують власні переживання усних істориків, які самі стали свідками чи учасниками революційних подій, інакше подивитися, відчути та проінтерпретувати історії людей, які пережили Голодомор, війну, Голокост, політичні репресії? Якою має бути (та чи має бути загалом) часова дистанція між подією та її дослідженням методом усної історії? Які корективи у «ситуацію інтерв’ю» має внести спільний для усного історика і оповідача досвід участі в досліджуваній події?”[4].

У збірнику матеріали розміщені за тематичними розділами, назви і зміст яких майже повністю збігаються з сесійними засіданнями конференції: “Подія, пам’ять, репрезентація: діалоги з часом”, “Географія у біографії: індивідуальна і колективна пам’ять про місце, простір, рух”, “Влада, суспільство, людина крізь призму особистого досвіду”, “Історичні травми й трагедії в ракурсі усноісторичної оповіді” та “Інтерв’ювання, репрезентація, інтерпретація: професійні виклики усноісторичної практики”.

Як це часто буває на конференціях, дуже цікаві думки та спостереження лунали під час обговорень та дискусій. Маємо надію, що тематичний блок конференційного форуму чи запису дискусії з’явиться у нашому наступному збірнику за результатами запланованої на жовтень 2015 року конференції “Усна історія (не)подоланого минулого: подія — наратив — інтерпретація”, яку організовуватимуть Українська асоціація усної історії, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова та Одеський академічний центр Міжнародної академії наук [5] .

 

[1] Див. статтю Оксани Кісь “З відстані 20 років: роздуми про конференції з усної історії у 1994 та 2014 роках“.

[2] Про розвиток усної історії на пострадянських теренах див.: http://uamoderna.com/md/grinchenko-rebrova-romanova-oh.

[3] Див. якісний огляд роботи конференції від Світлани Одинець Між загальновідомим і прожитим: перспективи, методи й етика усноісторичних досліджень. Дискусія у Львові”, який відкриває цитоване речення.

[4] Грінченко Г. Переднє слово: Усна історія новітнього часу: суспільні виклики й академічні реакції // Суспільні злами і поворотні моменти: макроподії крізь призму автобіографічної розповіді: Матеріали Міжнар. наук. конф., [м.Львів] 25-26 вересня 2014 р. / [Упорядники: О.Р.Кісь, Г.Г.Грінченко, Т. В. Пастушенко]. – Львів : Інститут народознавства НАН України, 2014. – с. 9.

[5] Оголошення про конференцію.

 

Гелінада Грінченко, доктор історичних наук, професор кафедри українознавства Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, голова Української асоціації усної історії.

,

Comments are closed.