top

МАГ/The International Association for the Humanities     ЖУРНАЛ МЕЖДУНАРОДНОЙ АССОЦИАЦИИ ГУМАНИТАРИЕВ | Volume 5, Issue 1 (34), 2016.

Конференція “Гендер, сексуальність і влада: квіруючи нормативsність”

Twitter ButtonGoogle+ ButtonFacebook Button

maertchikГендерна теорія появилася в пост-радянській академії більше 20 років тому. За такий само відрізок часу – 20 років – в країнах Західної Европи та Північної Америки гендерна теорія, стартувавши на початку 1970-их зі статево-рольового підходу, випрацювала послідовну конструкціоністську теорію, залучила в поле свого аналізу теми сексуальності, колоніалізму, раси, неповносправності, класу тощо, а з 1990-их дала поштовх появі низки нових дисциплін, як квір-терія, кріп-теорія та інші. Значною мірою цей теоретичний і методологічний нурт, проявлений роботами Фанона, Фуко, Батлер, Галберстам, Моганті, Співак, Ель Таєб, Мбембе і багатьох інших, базувався на осмисленні й інтерпретації проявів і ефектів влади. Іншими словами, саме залучення під увагу влад і владних структур стало радикалізучим чинником, зіграло роль локомотива, який примушував рухатися масивний потяг соціальних теорій і підходів.

В пост-радянських країнах розвиток гендерної теорії тою ж тривалістю в 20 років мав дещо іншу траєкторію. В Україні, наприклад, гендерна теорія незабаром після появи остаточно адаптувала типові есенціалістські мисленнєві штампи, для яких найвідповіднішим був статево-рольовий підхід. На цьому найчастіше теоретичний поступ і зупинявся або навіть рухався у звороньому напрямку. Сьогодні можна спостерігати вкрай парадоксальні виверти і наслідки цього стану справ. В Україні, скажімо, в межах гендерних центрів, що останніми роками засновуються при університетах (але не мають повноважень навчальних кафедр), з-поміж іншого реалізовуються й такі ініціативи як семінари про вдалі стратегії одруження, або конференції про здорову гармонійну сім’ю. Такий варіант гендерної теорії якщо й залучає концепт влади, то тільки в дофукіанській її інтерпретації як влади-насилля чи влади-примусу, і мало придатний для аналізу соціальних інститутів. Гендер якщо й розуміють конструйованим, то тільки в сенсі “культурно змінним”, і ніколи не як наслідок, ефект, породження влади. Статевий біофундаменталізм залишається не підважуваним. ЛГБТ тематику розцінюють як “спекулятивну тему”, яку “вигадано” для дискредитації “гендерного руху” в Україні. Сексуальність в цій парадигмі взагалі не виглядає темою з обширу гендерної теорії.

Сутнісно інша картина може траплятися в поокремих академічних осередках пост-радянських країн, але дивним чином ці випадки майже не міняють загальної тенденції, яка зберігається подібною в пост-радянських гендерних дослідженнях і викладанні гендерної теорії.

Проект “Гендер, сексуальність і влада” стартуав три роки тому за сприяння “Програми розвитку вищої освіти” Інституту відкритого суспільства. Проект ми координуємо разом з Ольгою Плахотнік. Його метою є запропонувати викладацькій спільноті пост-радянських університетів майданчик для фахового обговорення конструкціоністських підходів в аналізі переплетень гендеру, сексуальності та влади. Конференція “Гендер, сексуальність і влада: квіруючи нормативність” є завершальним акордом цього проекту. “Квіруючи нормативність” ми прагнули перескерувати аналітичний погляд з вивчення “іншої” сексуальності на критику нормативності як структур влади. З цього погляду “інші” є продуктом влади і важливими елементами, через який нормативність може конституюватися.

Аналіз норми з-поза меж нормативності, з квір-позицій, робить цю деконструкцію не просто інформативнішою і продуктивнішою, але нерідко і єдино можливою. Інакше ми ризикуємо просто трюїстично злічувати очевидності. Благо, останнє десятиліття з новими законодавчими ініціативами пост-радянських парламентів щодо моралі та сексуальності, ЛГБТ-подіями і про-ЛГБТ ініціативами, кінематографом та арт-проектами щедро забезпечує матеріал для таких аналітичних вправ. Ми сподіваємося, що наш проект і планована конференція сприятиме створенню мережі фахівчинь та фахівців з різних соціогуманітарних дисциплін пост-радянських університетів, хто працюють в обширі тем гендеру, сексуальності і конструкціоністських підходів.

Марія Маєрчик, к.і.н., наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України, заступниця директорки “Центру культурно-антропологічних студій”, співдиреторка проекту “Гендер, сексуальність і влада”.

,

Comments are closed.